Як з’являються гроші в українській економіці?

Read More

У ЗМІ та пабліках про економіку періодично публікують пости з шокуючими заголовками, на кшталт: “уряд надрукував гривню”, “НБУ надрукував гривню” і тому подібні панічні історії.

Формально, коли НБУ асоціюють зі створенням грошей, є правдою. Однак, не тільки він може їх створювати і найголовніше не він є головним емісійним центром, ним стали вже давно звичайні банки. 

В цій статті ми поговоримо, про то, хто і як створює гроші і які небезпеки існують.

План статті:

  1. Як НБУ створює/емітує гривню?
  2. Як комерційні банки створюють гроші?
  3. Чи можна просто надрукувати грошей?

Важливо: Стаття потребує вичитки, що буде зроблено найближчим часом 🙂

Як НБУ створює/емітує гривню?

Саме навколо дій Центрального банку (тобто НБУ) завжди панують найбільш примітивні історії, які під собою мають або політичний піар, або просто сліпоту.

У НБУ є три основних джерела, як він може створити гривню для економіки:

1. Уряд продав НБУ свої державні облігації. По суті, облігація це зобов’язання, що отримавши від НБУ 1 млрд. грн. уряд поверне їх через якісь час. Для того, щоб цей 1 млрд. у нашого ЦБ зявився, НБУ потрібно його створити, тобто відбувається емісія/друк. Проте, коли уряд поверне цей 1 млрд., НБУ може його знищити або просто вивести з економіки. Таким чином ми бачимо, що у системи є, як процес створення грошей так і процес їх утилізації.

2. Валютні операції на валютному ринку країни, теж є процесом створення нової гривні. Хоч більш детально про цей варіант говорили тут: https://t.me/Konkretyka/764 Але, якщо коротко, то у випадку, коли НБУ купує долар, він “створює” гривні, коли продає, він їх утилізує. Фактично це класичний процес зміни пропозиції кількості гривні в економіці. Умовно, якщо експортер заробив 1 млн. доларів і продав його НБУ, то в економіці стало більше на 26 млн. грн. те саме станеться, якщо імпортер купує в НБУ 1 млн. доларів в економіці автоматично стає менше гривні на 26 млн.

3. Рефінансування, це більш складний інструмент, але його суть зводиться до того, що НБУ може надавати короткі чи довгі позики комерційним банкам. Умовно, банк А може взяти у НБУ 1 млрд. грн. з зобов’язаннями повернути їх через певний строк. Це свого роду майже той самий процес, коли уряд бере в борг у НБУ. Нагадаю, що під час кризи у 2014 році, НБУ видав рефінансування на десятки мільярдів Приватбанку, які він потім поступово повертав, про що зазначав у своїх звітах (але як потім виявилось у 2016 році йому не допомогло, бо банк з самого початку, згідно звіту аудитора Kroll, мав діру у балансі через схематоз).

Фактично це три основних джерела для НБУ, через які гривня потрапляє в економіку або до Ваших рук. Якщо ще більш детальніше, то виходить так:

1. Держава замовила, якісь товари чи послуги за гроші з НБУ у якоїсь приватної фірми, а ця фірма виплатила своїм працівникам ЗП або придбала щось за ці гроші на українському ринку.

2. Імпортер чи експортер міг обміняти чи купити валюту або гривню і розплатитись отриманими грошима з будь-якою українською фірмою, яка за прикладом з першого пункту заплатила ЗП або витратила гроші на щось інше.

3. Приватний банк, який отримав нові гроші (рефінансування) міг видати Вам кредит, чи фірмі, яка знову таки пустила ці гроші на ЗП або на інші операції. 

Примітка: Є також і банальний друк готівки, тобто комерційні банки “купують” готівку для своїх потреб (тобто для розрахунку з клієнтами) і потім можуть віддати її Вам, якщо Ви знімаєте кошти з банківського рахунку.

Отже ми бачимо, як новостворені гроші з НБУ можуть потрапляти до економіки. 

Формально цей процес можна відслідкувати за таким параметром, як “грошова база”: (звучить складно, тому гортайте нижче):

включає готівкові кошти, випущені в обіг Національним банком України, і переказні депозити в національній валюті в Націо­нальному банку України. До готівкових коштів в обігу належать банкноти та монети, емітовані Національним банком України, за винятком банкнот і монет у сховищах Національного банку України, касах і банкоматах установ Національного банку України. До переказ­них депозитів належать зобов’язання Національного банку України за коштами на кореспондентських рахунках, коштами обов’язкових резервів та іншими коштами на вимогу інших депозитних корпорацій, а також коштами на рахунках інших фінансових корпорацій, нефінансових корпорацій та домашніх господарств (працівників Національного бан­ку) у національній валюті в Національному банку України [1].

Якщо зводити до простого, то грошова база це кількість готівки в обігу (тобто у нас з Вами) та гроші банків (в академічній літературі це називається – резерви), які знаходяться на їх рахунках в НБУ (+готівкові кошти в їх касах). Саме тому, деякі економісти говорять, що грошова база це всі гроші, які створив ЦБ.

Де подивитись статистику:

https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#1ms

Примітка: Розділ “Статистика фінансових корпорацій”, там пункт “Грошова база”.

Далі, поговоримо, а як вже комерційні банки створюють гроші і які ризики, якщо увімкнути друкарський верстат на повну?

Як комерційні банки створюють гроші?

Відповідь надзвичайно проста – шляхом кредиту. Тобто, коли банк видає кредит, він фактично запускає процес створення нових грошей. 

Існує стереотип, що кредит не збільшує кількість грошей. Тобто Ви поклали в банк 100 грн. і банк видав умовно ці 100 грн. далі. Такий образ існує в уяві пересічного громадянина, який думає, що грошей в економіці більше не стало. Однак, в реальності все інакше. 

Давайте подивимось, як це працює на практиці, зокрема, коли Ви надаєте Банку А 100 грн. депозиту, він може видати 80 грн. кредиту, а 20 грн. покласти в резерви. Потім людина, яка отримала 80 грн. може піти в інший Банк Б і покласти ці гроші на депозит, і вже Банк Б може видати 64 грн. кредиту і 16 відкласти в резерви. Наглядно ця схема виглядає так:

Джерело [2]

Як ми бачимо, комерційні банки можуть створити зі 100 грн. мінімум 450+ грн. тобто нових грошей з’явиться в 4.5 рази більше (все залежить від норми обовязкового резерву, в прикладі взята норма 20%, в деяких країнах вона може складати 1%). Однак, перед тим, як виникло бажання тікати з гривні, я наведу пояснення Банку Англії, як з точки зору найстарішого у світі ЦБ працює сьогоднішня банківська система.

В одному зі своїх звітів Банк Англії чітко зазначив, що коли банк видає кредит, він фактично створює одночасно і депозит [3]. Тобто, ідея, що спочатку банку потрібен депозит, а вже потім він може надати кредит дещо “застаріла”. Тепер, банк отримуючи запит на кредит, створює депозит і таким чином з’являються нові гроші. При цьому, коли кредит повертається, кредит та депозит ліквідовуються, а відсотки по кредиту йдуть в прибуток банку. 

Невже це означає, що банки можуть розкидати гроші кому захочуть? Ні, бо коли банк видав кредит, і людина/фірма його витратила, а потім відмовилася повертати, то в такому випадку у банку виникає “діра в балансі”, яку він повинен закривати (тобто удар по резервам банку). Про це більш детально вказує вже Банк Англії (посилання вказано в джерелах). Нам важливо тут розуміти, що не можна створити гроші і потім їх просто списати, у системи є регулювання і нормативи.

В свою чергу наша система славиться своїми жорсткими нормативами (+особливості сировинної економіки), що і робить кредити дорогими. Зокрема, ЦБ може піднімати нормативи чи вимоги до резервів банків або використовувати ставку для операцій з резервами банків. Ми не будемо тут зупинятись про проблематику банківського регулювання, лише зазначу, що є такий параметр, як “монетизація ВВП”, в Україні він має найнижчий показник у світі, що говорить про те, що гроші в економіці в дефіциті. Тобто, система зарегульована нормативами і НБУ необхідно стимулювати банківську систему розширювати кредит. Однак, це складна тема, про яку дискутують вже на академічному рівні. Нам достатньо знати, що банки є головним емісійним центром, які задовольняють попит економіки на гроші.

В кінці цього розділу, хочеться додати, що існує різне сприйняття, як повинна працювати банківська система, точніше її місце у формуванні заощаджень. Наприклад класичний підхід в тому, що банки просто перерозподіляють заощадження людей (коли ті кладуть гроші на депозит чи купують облігації) в сторону тих, хто потребує кредитних ресурсів [4]. Однак, в деяких науковців з МВФ є й інший погляд на цю проблему: 

Многие рекомендации по экономической политике имеют целью стимулировать материальные инвестиции путем поощрения сбережений, которые, как считается, используются для финансирования инвестиций. Слабое место этой идеи в том, что инвестиции финансируются не за счет сбережений, а за счет кредитов и создания денег. Банковское финансирование инвестиционных проектов требует не предварительного сбережения средств, а создания новой покупательной способности, чтобы инвесторы могли приобретать новые средства производства. (…) Эти идеи подразумевают, что приоритетное внимание в политике следует уделять эффективной финансовой системе для подбора и финансирования заслуживающих поддержки проектов, а не мерам, стимулирующим сбережение в надежде, что оно обеспечит финансирование требуемых инвестиций. Подход «финансирование путем создания денег» однозначно показывает, что сбережение является естественным результатом финансирования материальных инвестиционных проектов.  [5]. 

Тобто в світі існує тренд на перегляд ролі банків у створенні та стимулюванні заощаджень. Умовно від простого посередника до того, хто стимулює та створює заощадження для населення (умовне трактування на практиці все складніше). 

Чи є якісь параметр, який показує скільки банки настворювали грошей? Так він є і називається “грошова маса” (або М2), яку також можна відслідкувати на сайті НБУ.

Академічна наука, як завжди дає трішки складне для розуміння поняття: 

денежной массы — общей стоимости финансовых активов в экономике, которые рассматриваются как деньги. Самое узкое определение охватывает наиболее ликвидные активы, среди которых денежные средства в обращении, дорожные чеки и чековые банковские депозиты. Более широкое определение включает и другие активы, которые являются «почти» чековыми, такие как депозиты на сберегательных счетах, которые могут быть переведены на чековые счета по телефонному звонку [6]. 

По своїй суті грошова маса це всі гроші, які є на рахунках в банках та в обігу. І цей параметр, також може зростати та знижуватись, але коли параметр знижується економіка скорочується, бо чим менше грошей, тим менше операцій в економіці. Проте, про це ми поговоримо вже в інших статтях.

Щоб, підвести підсумок подивимось ще раз, на головні джерела емісії в Україні:

  • валютні операції.
  • ОВДП (криза 2014-2015 року) – державні облігації України, які купує НБУ.
  • рефінансування Приватбанку (але вона не зачепила реальний сектор економіки, тобто ці гроші Вам до рук не потрапили, а залишились у резервах) і інших банків.
  • і найголовніше джерело – банки.

Чи можна просто надрукувати грошей?

Мрія про те, що гроші можна просто надрукувати і все буде добре, в якомусь сенсі могла оселитися у Ваших думках, бо емісія в статті подана, як природний процес. Однак в реальності все, як завжди складніше.

Дійсно, коли ЦБ проводить жорстку політику, то банкам стає дорого кредитувати економіку і вони змушені відкладати значні кошти у резерви. Відповідно ставка по кредитах зростає (зараз в Україні вона астрономічна, понад 10% для юр і 30% для фіз осіб, це космос) Резерви потрібні, щоб у разі банкрутства боржника, банк зміг бути платоспроможним.

Проте, якщо залити економіку грошима збільшивши грошову масу в рази, який головний негативний ефект ми отримаємо? Все досить просто, у 2014-15 році, коли НБУ роздавав рефінансування, тобто заливав економіку грошима, банки просто йшли на валютний ринок, купували долари і розганяли курс гривні. 

Звісно, приклад 2014 та 2015 року не є класичним, бо все ж існують інструменти, які можуть обмежити банки від таких махінацій. Однак, навіть якщо уявити, що гроші потраплять бізнесу, то що він з ними буде робити? Як правило бізнес інвестує у фактори виробництва (обладнання і тп.), які у нас мають іноземне походження. Відповідно отримаємо знову тиск на курс.

Описані вище сценарії не говорять, що політика НБУ з жорсткими вимогами є правильною, вона говорить, що друк тони гривень не змінить одного – олігархічна країна з банановою економікою. Відповідно, монетарна система є частиною для побудови чогось нового, але головною рушійною силою є підприємці та робітники. Лише умови для створення інновацій та розвитку експортних індустрій (всі економічні дива це доводять і особливо історія США) здатні змінити характеристики вище, а для цього потрібна економіка свободи.

Стоп, а як же бюджетні витрати, вони ж можуть стимулювати економіку? В кризу, дійсно пряма емісія з боку НБУ може підтримувати необхідні витрати (компенсація за кредитами, виплати населенню і тп.)[7], але “інвестиції” це банальне стимулювання схематозу. 

Взагалі, щоб говорити про якусь участь держави в економіці, треба відповісти на одне питання: Хто розподіляє бюджетні гроші? Відповідь досить проста – бюрократія. Хоч грантові організації і розповідають про її ефективність в реальності держава найгірший інвестор і один з тих, хто гальмує зростання економіки. Більш детально про це в статтях нижче:

Участь держави в економіці: https://konkretyka.net/articles-ukr/krytyka-derzhavnyh-vytrat-abo-dyka-neefektyvnist.html

Податки: https://konkretyka.net/ukraine/kryva-laffera-optymalna-stavka-podatku.html

Простими словами, щоб діюча макроекономічна система працювала в інтересах економіки, від побудови держави підприємців та робітників не втекти. Не може пропозиція грошей нівелювати скажені податки, дегроїдний державний апарат, монополії олігархії і тп. Економічний зріст сам по собі не має простих рішень….

Висновок. Головний емісійний центр економіки це комерційні банки. Саме вони створюють більшість грошей, НБУ може впливати на цей процес через регулювання вимог до балансів чи через процентні ставки, тим самим як збільшувати кількість нових грошей так і зменшувати. Сьогоднішня монетарна система побудована на принципі балансу, тобто коли кредит створюється, з’являються нові гроші, коли кредит повертається ці гроші знищуються. Так сама працює і ЦБ коли видає кредити банкам, уряду чи проводить валютні операції на міжбанківському ринку. 

Емісія сама по собі є частиною системи, але просто взяти і почати друкувати гроші без наслідків – неможливо. Бо, кожен такий процес вимагає оцінок та конкретних цілей. Зокрема, як я наводив приклад вище, якщо в Україні просто на повну увімкнути верстат (мова йде про неординарні заходи не в кризових умовах), то це призведе до зростання курсу/схематозів і як наслідок інфляції, бо наша економіка повністю залежить від імпорту. Простими словами, обладнання, яке обробляє чи перевозить нашу сировину, здебільшого має іноземне походження або наполовину іноземне. Відповідно, коли гривень стане більше і вони хлинуть на валютний ринок станеться злет курсу. Це не є головним сценарієм, але є одним з найнебезпечніших.

P.S: В статті я не зачепив питання інфляції, але по суті діюча система сама по собі завжди буде інфляційною, а це означає, що Ваші заощадження будуть завжди під тиском (не зберігайте гроші в гривні). Це є колосальним мінусом, але й реальністю з якою на даний момент неможливо щось зробити, крім спроб себе захистити купуючи інструменти захисту від інфляції, що значно ускладнює процес накопичення. 

Джерела:

1. https://old.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123245&cat_id=123209

2. https://ru.wikipedia.org/wiki/Частичное_банковское_резервирование

3. https://www.bankofengland.co.uk/-/media/boe/files/quarterly-bulletin/2014/money-creation-in-the-modern-economy.pdf?la=en&hash=9A8788FD44A62D8BB927123544205CE476E01654

4. Дзюблюк. Рубан. Управління банківською системою України. С. 22

5. https://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2016/03/pdf/kumhof.pdf

6. Пол Кругман. Экономикс. Питер. 2011. С. 774

7. Richard C. Koo. The world in balance sheet recession: causes, cure, and politics. Р. 22

Поділитись: