США XVIII-ХІХ століття. Ідея держави.

Read More

Дивно, але Україна схожа з США більше, ніж можна було уявити. Ця схожість пов’язана з відсталою економікою, з якої починали США 200 років назад, і до якої прийшли ми сьогодні. В цій статті спробуємо знайти відповідь на питання: які основи для успіху заклали в США і що не так зробила Україна?

Як і історію з економічними дивами, повністю відтворити успіх США неможливо. Причина досить проста — ключову роль відіграють такі умови, як рівень глобалізації, зовнішня підтримка, доступність ринку та технологічний прогрес. Тим не менш, хоч ми і існуємо в інший час, це не означає, що нам немає що запозичити. Навпаки, деякі норми та підходи 200-річної давнини можуть принести позитивні ефекти навіть сьогодні.

Ключова відмінність між Україною та США або ціль створення держави.

Існує багато теорій походження держави, від божественної до спонтанної. Однак, з усіх теорій найбільш цивілізованою вважається теорія «суспільного договору». Цей так званий договір базується на делегуванні частини своїх прав виборним органам влади (легітимним). Також в ньому формально прописані принципи взаємодії, податкова та регуляторна система.

В США положення цієї угоди закріплені в Декларації незалежності та Конституції, де зафіксували повноваження влади та права народу.

Головний закон держави був створений так, щоб обмежувати владу у багатьох речах, наприклад, аж до шістнадцятої поправки до Конституції (1913 рік), в Конгресу не було права вводити прямі податки (наше ПДФО).

З іншого боку, у нас також прописано багато чого в Конституції та законах. Чому ж там працює, а у нас ні? І тут ми підходимо до фундаменту системи. Недостатньо просто прописати закони, важливо, щоб вони виконувались. Однак, щоб вони виконувались, потрібні еліти, що на початку, як і засновники будь-якої компанії, закладають принципи та створюють кадровий резерв (виконавців).

Чим чистіші у своїх задумах еліти — тим кращий ефект для держави. Класичними прикладами є еліти Римської, Афінської республік і звісно США. Всі вони, спираючись на принципи свободи (на той час), будували свої системи. І найцікавіше — кожна з них була заснована на принципах меншої держави та широких економічних свобод.

Україна одразу пішла іншим шляхом, і головною причиною був той момент, що українською елітою були чиновники. Тому наша еліта зробила діаметрально протилежне — побудувала велику державу з мінімальними економічними свободами.

При цьому головним стимулом для створення держави виступало не бажання свободи, а дерибан радянського майна. Тобто держава була заснована з ціллю збагатити бюрократію, а не створити інший світ для своїх громадян.

Цей же принцип працює і сьогодні. Закони приймаються в інтересах бюрократії, а якщо вони не подобаються суспільству, то чиновники просто відповідають:

«Податковий закон — це не ескімо, щоб усім подобатися».

Примітка: Вислів взятий зі слів Гетьманцева з приводу закону 1210, який розширює функції податкової та ускладнює звітність для бізнесу.

Тільки під словом «усім» мається на увазі народ та бізнес, а ті, кому закон подобається — це бюрократи. Тобто Україна по своїй суті не є республікою народу, вона є державою бюрократів.

Щоб запобігти подібним наслідкам та концентрації влади в руках сліпих бюрократів, батьки-засновники США будували систему широких економічних свобод. Цей аспект дуже добре підмітив Алан Грінспен у своїй книзі «Капіталізм в Америці»:

Гамільтон хотів, щоб Америка стала республікою бізнесменів, провідну роль в якій грали б виробництво, торгівля та міста [1].

Звісно батьки-засновники по-різному дивились на процес побудови держави, але кожен з них розумів, що потрібно обмежити владу, щоб вона не перетворилася у владу англійської корони з її чинушами.

Також вони розуміли, що головними вигодоодержувачами від побудови «республіки бізнесменів» ставали б не тільки підприємці, але й працівники. Бо конкуренція завжди породжує збільшення ЗП та зниження цін, що ми побачимо далі в циклі статей. Також цей аспект успіху підкреслює і Чарльз Адамс у своїй книзі «Вплив податків»:

Сьогодні в країнах третього світу — в Африці і Латинській Америці, на Близькому і Середньому Сході — гроші і низькі податки не допоможуть і не здатні забезпечити мотивацію та підприємницький дух, який необхідний для появи заможних громадян [2].

Зазначу, що контекст слів Адамса в тому, що просто знизити податки і чекати манни небесної при тотальному беззаконні та регуляції не варіант, повинні бути умови. Фактично, батьки-засновники створили ці умови, обмеживши повноваження влади до фіскальної політики та регуляцію.

Причому, цим принципам умисного обмеження влади уряд США слідував навіть в часи особливої потреби. Зокрема, у 1812 році Британська імперія вдруге вчинила агресію проти американців і розпочалася довга затяжна війна. Однак, Конгрес навіть в умовах важкої війни відмовився підвищувати податки та взагалі втручатись в фіскальну систему[3]. Цей жест показав не просто вольовий характер американської еліти, але й загалом визначив курс держави.

Відсутність повноважень у Конгресу (та, в першу чергу, небажання батьків-засновників США давати йому таку владу) зазначали лівацькі автори книги «Історії США» Невіс та Коммаджер:

Уряд, який повинен був мати право встановлювати тарифи та регулювати торгівлю, цього не робив. Уряд повинен був мати право збирати податки в національних цілях, але й цього права у нього не було[4].

Далі він продовжує:

Конгрес не проявляв особливої цікавості до регулювання підприємців, при цьому від обмежувальних законів штатів підприємці були захищені судами. Справжній виклик ідеології «безкомпромісного індивідуалізму» був кинутий лише на початку ХХ століття[5].

Я навмисно навів приклади цих авторів, бо хто, як не ліваки, краще за всіх відчувають небезпечний для них вільний ринок та обмежені функції держави. Звісно, період становлення був непростий, але його основи були закладені вірно. Тобто мінімальна держава в економіці.

Україна у 1991 році пішла зовсім іншим шляхом, створивши велику державу. Навіть комуніст Кучма визнавав, що податки та регуляції непомірні і такі дії негативно впливають на економіку, про що він сказав в інтерв’ю у 1994 році:

Слова були сказані на тернопільському заводі зі «щирим занепокоєнням»: «з 1 карбованця 82 копійки забирають» [6].

Нашими «батьками-засновниками» стали комуністи, соціалісти та просто чиновники, котрі, щоб утримати контроль за ресурсами, врегульовували все і вся. Парадокс, але Україна, яка в перші роки своєї незалежності мала в десятки разів кращі умови, ніж США, стала на шлях падіння, побудувавши бюрократичну республіку. В свою чергу США пішли шляхом побудови ліберальної економіки, довівши всьому світу, що умови, де царює свобода, створюють багатство, а великі повноваження бюрократів — бідність (Україна).

Джерела:

1. Алан Грінспен. Адріан Вулдрідж. Капіталізм в Америці.

2. Чарльз Адамс. Вплив податків на становлення цивілізацій. С. 541

3. Алан Грінспен. Адріан Вулдрідж. Капіталізм в Америці.

4. https://vtoraya-literatura.com/pdf/nevins_kommadzher_istoriya_usa_1961__ocr.pdf С. 119.

5. Там же. C. 283.

6. https://youtu.be/7u57nbuLHvA?t=177

Поділитись: