Емісія в Римській імперії

Read More

В одній з минулих статей я вже публікував графік вмісту срібла в римському динарі, спираючись на який ми можемо побачити, коли економіка країни скотилась у депресію:

Суть цього графіку в тому, що Римська імперія страждала від хронічного дефіциту бюджету. Тобто, коли витрат було більше ніж доходів, бюрократія зменшувала кількість срібла в монетах, шляхом або зменшення їх ваги, або додаванням спеціальних сплавів в монету. В результаті, умовно зі 100 монет, такими маніпуляціями, вони могли отримати 110. Це свого роду емісія античних часів.

Головні причини дефіциту були досить відомі:

  • неефективний та неповоротний бюрократичний апарат;
  • громадянські війни, а по суті – системний конфлікт еліт (олігархату).
  • колосальна корупція в армії, через бюрократизовану систему.

Класичним прикладом, як відверто “нагрівали” бюджет на армії є випадок, який описаний Аміаном Марцеліном про часи імператора Юліана:

префект претория «после тщательной̆, как он заявлял, проверки настаивал на том, чтобы недоимки поземельной подати пополнить экстренными взысканиями». Юлиан заявил, что «скорее готов умереть, чем произвести эти взыскания» и «точным подсчетом доказал… что сумма поземельной подати не только покрывает… расходы на содержание армии, но и превышает их размеры».

Джерело: Аммиан Марцеллин. Римская история, XVII, 3, 2-5. Пер. В. Ю. Кулаковского под ред. Л. Ю. Лукомского

Додатково до проблем бюрократії в Римській імперії приєднувались олігархи, які скоріш за все були створені саме чиновниками та імператорами. Правда, варто зазначити, що про них майже немає інформації, але ми все ж можемо оцінити їх масштаб. Для прикладу є історія, як імператор Василій з усім своїм військом зупинився в землях одного з таких олігархів. Так той на власні кошти міг годувати велику імперську армію декілька тижнів.

Цей факт дає нам змогу зрозуміти масштаби багатства представників імперської еліти, а також їх вплив на державу. Не дивно, що між ними періодично спалахували конфлікти, що підривали основи держави. Через це дефіцит збільшувався, фіскальний тягар зростав, а економіка страждала від депресії та інфляції.

Нижче можна побачити табличку, хто і як змінював змінював кількість срібла в динарі:

На основі цього графіку, я пропоную розглянути з історичної точки зору, які ж події підштовхували до “емісії” римську систему. Але одразу зазначу. що усі громадянські конфлікти можна трактувати, як протистояння саме олігархату та інших групп, які просто хотіли влади.

Перше відчутне падіння динару з 98% срібла до 90% сталося за часів одного з найславніших імператорів Риму, а саме Траяна (карта імперії за його часи):

Головними причинами «псування монети» за часів Траяна були:

  • “Тінь Олександра Великого”, а саме – бажання Траяна повторити славетний індійський похід македонського царя (його відома фраза: «Якби я був молодий, я б направився в Індію»). Це бажання змусило його розпочати війну з Парфією. Однак через ряд проблем він був змушений задовольнятися лише взяттям під контроль Ассирії, тобто перського Ктесифону та грецької Селевкії (сьогоднішній Багдад).

Правда тут теж не варто відкидати той факт, що питання Парфії для Риму стояло гостро, тому перемога над нею була необхідна. Треба зазначити, що Римська імперія та її еліта після 2 століття н.е. настільки встряла у внутрішніх проблемах, що ігнорування проблеми Парфії потім призвело до більших економічних втрат, ніж можливе її завоювання в часи Траяна.

  • збільшення регулярних військ до 30 легіонів та шалені витрати на захоплені землі.
  • завоювання Дакії (сьогоднішня Румунія).

Потім стався невеликий відскок до 90.5% за часів Андріана, який був вимушений направити шалені фінанси на побудову укріплень, інфраструктури та підвищення забезпечення війська.

Марк Аврелій або цьому памятнику більше 1800 років

Правління імператора Марка Аврелія було дуже непростим, бо його переслідували постійні негаразди, пов’язані з нападами варварів (це не просто напад, його масштаби можна порівняти з переселенням народів в 5 столітті), епідеміями (чума) і кризами. Фактично за час його царювання динарій впав з 86,5% до 78,5%.

Причини падіння: Головною причиною падіння була потужна і затяжна війна з варварами, через що військові витрати різко зросли. Після цього відбулася епідемія чуми, яка захлиснула всю імперію. Внаслідок цих подій знизилась кількість платників податків, а багато “торгових домів” прийшли в занепад, що автоматично збільшило дефіцит скарбниці, і влада пішла на девальвацію.

Громадянська війна після вбивства імператора Коммода була однією з найбільших за 150 років, і призвела до падіння срібного динару до 56,5%. Хоча у війні перемогу здобув вельми перспективний полководець з династії Северів, який багато в чому був схожий на імператора Веспасіана (за стилем управління), але це не врятувало римську систему від краху. Проблема громадянських війн Риму була в тому, що з кожним новим конфліктом все більше провінцій страждало через прохід військ, битви та облоги, а це автоматично призводило до розорення і падіння рівня наповнення бюджету. Саме тому Септимій Север спочатку збільшив частку срібла в динарі, а потім знизив, тому що після декількох років стало ясно, що система в кризі і тому потребує збільшення витрат.

Громадянська війна і розвал імперії після вбивства імператора Олександра Севера (3 століття). Нова громадянська війна стала ще більш страшнішою, ніж попередня, бо вперше призвела до розколу імперії. На її території з’явилася Гальська Імперія (на чолі були гальські легіони, одні з найпотужніших в Імперії), пальмірське царство і між ними – Римська Імперія. Такого розвалу і внутрішнього конфлікту, країна ще не знала. Це завдало їй колосальних збитків, які знищив більшість провінцій, де торгівля була основним джерелом доходу скарбниці. Таких політичних та економічних потрясінь не знала ще ні одна імперія, з цим можуть зрівнятися тільки війни діадохів після смерті Олександра Македонського. Тож не дивно, що після війни рівень срібла в динарі впав до остаточних 50% (всі резерви були спустошені), ознаменувавши тим самим нову реальність.

Підкреслю, що витрати здебільшого йшли на військо та постачання йому припасів. Звісно, цим часто займалась бюрократія і тим самим витрати росли ще більше. Фактично приклад, імператора Юліана, можна взяти за головну причину, чому Римська імперія була змушено постійно зменшувати частку срібла в монеті.

Примітка: У 271 році імперія була об’єднана знову імператором Авреліаном (геній полководської думки свого часу), але її стан залишав бажати кращого, через що була повністю залишена провінція Дакія. Також варто додати, що правління Авреліана було зовсім недовгим, і він був вбитий, після чого тільки в кінці століття Діоклетіан знову об’єднав країну.

Громадянська війна після смерті Діоклетіана. Адміністративна реформа імператора Діоклетіана призвела до появи чотирьох імператорів, бо його стратегія полягала в тому, що потрібен більш глибинний контроль за чиновниками. Метою реформи було підвищити ефективність у фіскальній політиці та в цілому управління державою. Однак, ця реформа і як завжди зацікавленість олігархату у владі призвели до нової громадянської війни, на якій з’явилося перше християнське гасло імператора Константина: “Один Бог, одна імперія, один імператор”. Але, які б гасла не вигадували імператори, державний апарат був такому жалюгідному стані, що міняй  – не міняй імператора, а його рішення можуть просто не покидати столицю.

Фінансові проблеми імперії:

  • держава майже не могла брати в борг (тобто випускати свої облігації), щоб наповнювати бюджет та планувати свої доходи;
  • величезні розміри імперії ускладнювали весь бюджетний процес.
  • в економіці були періоди, коли офіційні монети, які були випущені до обігу майже нічого не коштували. Простими словами, спрацював закон Грешема, який говорить, що погані гроші витісняються хорошими. Тобто старі монети з великим вмістом срібла більше цінувались, ніж нові.

Як висновок можна сказати одне – бюрократія та олігархія набагато небезпечніші ніж орди варварів.

Поділитись: