Податки в середньовіччі або дискримінація?

Read More

Податки завжди відігравали значну роль в житті кожної держави і їх розмір та спосіб отримання напряму впливав на настрої громадян:

  • великі податки провокували повстання та втечу капіталу.
  • помірні створювали умови для зростання економіки і навіть притоку іноземців.

В результаті, якщо система викручувала максимум податку, вона ризикувала бути знищеною. Класичним прикладом є Римська республіка і війни Консула Карнелія Сулли в Греції. Тоді римські «публікани» (сурогат податківця) витискаючи максимум податку та регулюючи все і вся (ставка в деяких випадках не була фіксованою), довели грецькі міста до повстання. Хоч Рим його придушив, але після цього на певний час реформував податкову систему.

Другим найбільш значимим прикладом є Римська імперія VII століття, коли її податкова система була настільки нестерпною, що деякі християни були готові відкрити двері ісламським завойовникам.

Саме в ті часи податки вперше стали інструментом релігійної політики. Зокрема араби обіцяли звільнення від податків, якщо людина приймала іслам:

«Через важкий податок і тяжких умов, багаті та бідні, відмовились від віри Христа» [1].

Цікаво, що згодом, коли знесилена Римська імперія, яка ще не оговталась після двадцятилітньої війни з Сасанідською імперією, все ж програла арабам, від цієї політики араби відмовились. З одного боку, Константинополь вже не міг повернути свої землі, а з іншого –  дефіцит бюджету Халіфату значно зростав:

«Ісламізація призвела до серйозного дефіциту в бюджеті. Це ранній приклад зловживання в податковій системі для звільнення значної частини людей від податків. В результаті мусульманські правителі були змушені закрити діру, – навіть ціною відмови від важливої державної політики» [2].

Отже, ми бачимо, що податки могли навіть змінювати релігійні вподобання громадян. Звісно, такий різкий перепад симпатій був можливий, тільки в умовах коли християнська імперія максимально душила свою податкову базу, а ісламська пропонувала відмінити їх зовсім.

Однак, хто ж довів величну стару імперію до такого стану? Як завжди відповідь досить очевидна – бюрократи. Ще за 300 років до цих подій римський імператор Юліан зіштовхнувся з колосальними зловживаннями бюрократичного апарату:

префект претория «после тщательной̆, как он заявлял, проверки настаивал на том, чтобы недоимки поземельной подати пополнить экстренными взысканиями». Юлиан заявил, что «скорее готов умереть, чем произвести эти взыскания» и «точным подсчетом доказал… что сумма поземельной подати не только покрывает… расходы на содержание армии, но и превышает их размеры» [3].

На жаль, але навіть римлянам, які заклали основу нашої цивілізації не вдалося приборкати свій бюрократичний апарат.

З цих прикладів ми бачимо, що податкова система значно впливала на стан справ в державі і навіть сьогодні, вона може або уповільнювати розвиток або прискорювати. 

Цікава стаття про оптимальну ставку податку: https://konkretyka.net/ukraine/kryva-laffera-optymalna-stavka-podatku.html

У середньовіччі цивілізація зіштовхнулася з тим же законами та проблемами і навіть іноді перевершувала податковий терор пізньої імперії. Я вже вказував в одному з постів у телеграмі, що Чарльз Адамс у своєму дослідженні зазначав: 

«Непрямі податки та збори постійно збільшувались і приносили феодальним сенойрам потрібний їм дохід. Але всі ці податки душили комерцію і падіння цивілізації на Заході, можливо, був обумовлений податковою системою. Новими центрами цивілізації стали Візантія та КИЇВСЬКА РУСЬ… їх податки на торгівлю були легкими і ці гроші виплачували охоче» [4].

Тож в цій статті, спробуємо прослідкувати, як трансформувались податкові системи тих чи інших країн і хто з них зміг уникнути колапсу.

Ісламські податки або дискримінація 

Загалом, практика дискримінації за релігійною ознакою була і в християнському світі, зокрема для євреїв, ледве не кожного разу вводили окремі податки. Правда іноді їх скасовували (імператор Юліан у 362 році скасував цей податок), а іноді знову повертали. Однак, дискримінація за релігійною ознакою в ісламському світі проіснувала, як мінімум до 18 століття, коли Османська імперія формально його скасувала.

Фактично ісламська податкова система із самого початку була заточена під дискримінацію. Умовно, якщо людина не переходила в іслам, вона платила старі податки (або дещо легші), якщо переходила, то податок більше не платила. З часом, податок вже платили всі, але дискримінація залишалась.

Разом з зростанням фіскалізації населення, змінювалось і регулювання. Тобто, якщо на початку один з «Правдених Халіфів» вказував бюрократам, що вони повинні з повагою відноситись до платників податків, то з часом центральна влада почала змінюватись в негативну сторону.

Звісно, додатковим фактором ліквідації ісламського офшору (+ лояльного регулювання) або лояльної податкової системи виступив і той момент, що на початку казна Халіфату росла за рахунок захоплення майна римлян та персів. Однак, згодом, коли арабська навала була зупинена, вони почали вводити різні податки, щоб підтримати свої бюджетні витрати.

Загалом їх податкова система була поділена на дві частини, для невірних (християн і тп.) та правовірних (мусульман). Для невірних податки були вищі і називались джизья (по суті данина не була фіксована) та харадж (земельний податок, як правило 1 золотий динар). 

Для мусульман був закят (менше 1%) з усього майна і іноді ще один податок (міг бути земельний, бо після краху бюджету податки платили всі, хоч на «невірних» податковий тягар був вищий). Закят був направлений на соціальну сферу, тобто допомога мечетям, бідним і тп. Інший податок чи версія «закяту» покривали казну.

Але як я зазначав вище, податки поступово почали важчати і досягли свого піку в добу турецького султанату:

«Але через кілька століть картина рішуче змінилася; і невірні, і правовірні потрапили в податкове рабство до жадібних султанів. Один золотий динар подушного річного податку перетворився в чотири динара. Один мусульманський чиновник стверджував, що для імперії буде добре стягувати податок на майно християн та іудеїв в розмірі 66% вартості всього, чим вони володіють. Зрештою, 25% податку на врожай і високі подушні податі лягли важким тягарем на всіх. У міру того, як податки росли і поширювалися на правовірних, ісламська експансія йшла на спад. Навряд чи це було простим збігом» [5].

Разом з тим змінилось і відношення до платників податків:

«Крім різкого підвищення податкових ставок і розширення податкової бази (податки стали брати з усіх), відбулися зміни у способах і методах збору податків: вони стали набагато більш жорстокими. Джизья стягувалася так, щоб принизити іудеїв і християн. До нас дійшов фрагмент єгипетського папірусу, де сказано, що невірний повинен схилитися перед податківцем, коли платить податок, отримує удар по шиї, а присутній при цьому стражник повинен «грубо прогнати його геть». Таким чином, світ повернувся до того стану, в якому він перебував перед появою ісламу на історичній сцені» [6].

Отже, ми бачимо, що ісламська податкова система повторила історію Римської імперії, яка з самого початку вводила лояльну податкову політику, а потім стала просто нестерпною. Правда на відміну від Риму, який все ж часто змінював свій курс, то за часів імператора Юліана на ліберальний, то за часів імператора Діоклетіана знову на радикальний. Ісламські ж імперії прямували тільки до закручування гайок. Саме тому, довга доба низьких податків для мусульман майже ніяк не вплинула на економіки ісламських імперій. І причина досить проста – відсутність звичайних нам економічних свобод. Зокрема в тій же Османській імперії до XVIII століття, була заборона на друк книг.

Звісно заборона друку книг не повязана з податками, але вона показує рівень шовінізму, який царював у турків. Відповідно, така цивілізація апріорі не може проводити лояльну економічну політику.

Щоб зрозуміти увесь жах османської системи, я хочу навести уривок з дослідження «Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty»[7]:

«Не всі вважали друк книг бажаною інновацією. Ще в 1485 році османський султан Баязид ІІ видав указ, котрий забороняв мусульманам друк на арабській мові. Це правило було посилино султаном Селімом І у 1515 році. Тільки у 1727 році, коли султан Ахмед ІІІ спеціальним указом дозволив Ібрагіму Мютефферіка встановити в Константинополі (турецька назва – Стамбул) друкарський верстат. Але навіть цей запізнілий крок супроводжувався безліччю застережень. Хоча в найвищому указі і говорилося про «щасливий день, коли західна техніка відкриє своє обличчя, немов наречена, і не буде більше таїтися», робота друкаря проходила під найсуворішим контролем. Указ був такий:

«Щоб в книгах не було помилок, листи будуть перевіряти мудрі, шановні і випробувані в вірі знавці шаріату – високоповажний Ісхак, кади [суддя] Стамбула, високоповажний Сахіб, кади міста Салоніки, і високоповажний Асад, кади Галати, хай примножиться заслуги їх. А від імені прославлених громад дервішів свій висновок дасть високоповажний Муса, стовп правовірних богословів, шейх громади Мевлевіхане при мечеті Касим-паша, нехай примножиться мудрість і знання його».

Отже, Мютефферіка отримав найвищий дозвіл відкрити друкарню, проте все, що він друкував, належало представляти на суд трьох знавців релігійних встановлень і норм релігійного права».

Примітка: В Україні існує незрозуміле протурецьке лоббі, як на історичному фоні (створюють друга для Україні), так і на економічному (сьогоднішні економічні контакти), що викликає подив…

Цей уривок нам показує, що деградація ісламської податкової системи йшла пліч-о-пліч з загальнодержавною, яка в кінці кінців просто знищила і Османську імперію і загалом відкинула арабський світ. Фактичноч революційний по своїм методам просуванням релігії, Халіфат VII століття скатився до тотально дискридаційної системи, яка на додачу ще й обмежувала не лише християн та євреїв, але й власних правовірних, які навіть не мали доступу до книги.

Європейська модель, яка постала з попелу.

Після знайомства з ісламською моделью, яка на початку непогано зіграла на фоні старої римської імперської машини, але згодом втратила свої переваги, історія Заходу є найбільш цікавою. Звісно, в цій статті я не зможу про все написати, але головні моменти, все ж вийде виділити.

Захід, в якомусь сенсі, був дещо схожий на своїх ісламських сусідів та стару імперію, але це «єднання» тривало не довго. Я вже зазначав, що Чарльз Адамс у своїй книзі звертав увагу, що в добу раннього середньовіччя, умовно VIII-XI століття Візантія (після поразки від арабів сталася трансформація імперії) та Київська Русь мали легшу податкову систему і фактично інтенсивно розвивались. 

Додатковим бонусом Русі був той факт, що в ній були присутня свобода пересування і не було ніяких методів кріпацтва. Тобто, більш вільна економіка та лагідна податкова система дала важливу основу для створення держави.

Однак, Захід на початку пішов іншим шляхом і намагався через феодальну систему витиснути максимум зі своєї податкової бази, як наслідок тотальне падіння економіки:

Спочатку феодальна система не була багата грошима. Кожен сеньйор жив за рахунок своїх володінь (…) Середньовічні податкові доходи не були розраховані на фінансування великих військових операцій. Історія цивілізації того часу значною мірою зводиться до того, як королі специфічним способом добували гроші на ведення воєн. Королям і правителям також доводилося враховувати Божу волю в питанні податкового статусу церкви. Церковне майно і церковні землі звільнялися від податків. Монастирі та абатства, розташовані в сільській місцевості, часто володіли великими і багатими угіддями, які не можна було обкласти податком [8].

В результаті з чим стикалися платники податків на Заході:

  • високі податки та непрогнозовані побори від феодалів та короля.
  • купці постійно сплачували велику кількість мит, які блокували їх торгову активність і навіть пересування.
  • значна роль церкви, яка «віджала» частину податкової бази у держави.

В якомусь сенсі церква за аналогією з єгипетськими жерцями доби Ехнатона значно впливала на податкову базу (тобто кількість населення, яке могло платити податки в королівську казну). Однак, такий поділ не давав преференцій людям, бо церква, як і жерці в Стародавньому Єгипті, також тиснули на своїх «підданих» не тільки догмами, але й поборами. Відповідно і люди під церквою і під королем платили високі податки.

Схожі ситуація була і в Англії, де податки часто змушували навіть деяких вельмож йти на відчайдушний крок заради своїх підданих:

Як повідомляє хроніст Роджер з Вендовер (пом. 1 236), графиня Годива просила чоловіка знизити важкі податки, якими той обклав місто Ковентрі. На одному бенкеті, будучи сильно п’яним, граф обіцяв виконати її прохання, якщо вона оголеною проїде на коні вулицями Ковентрі. Графиня розпустила волосся так, що видно було лише ноги, сіла на коня і проїхала через місто. Граф стримав слово і знизив податки. З XVII ст. в Ковентрі проводиться щорічне свято в честь леді Годіви [9].

Однак, Захід не був би Заходом, якби не зробив певні висновки. Саме в цьому і полягає унікальність європейської цивілізаційної моделі, що досягнувши тотального дна в часи релігійного шовінізму, вона змогла відкинути догми, які тягнули цивілізацію назад. Мова звісно йде не про відмову від християнства, а про скасування тих тотальних прав, які приписала собі церква і її «поліція нравів» інквізиція.

Тож не дивно, що після початку епохи трансформації Захід почав змінювати свої відносини і навіть по іншому трактувати волю Бога:

Одному голландському податківцю за часів Вільгельма Доброго, який занадто яро виконував податковий закон відрубали голову. Ця страта зображена на картині голландського художника XVII в. Ніколаса ван Галена; Зараз картина перебуває в ратуші міста Хасселт голландської провінції Оверейсел [10].

Звісно, не повішаннями боролись з високими податками та регуляціями на Заході, а створенням системи вольностей. Тобто Захід закладав основи свобод, які сьогодні є для нас невід’ємними.

Зокрема, в один момент, коли вже англійська корона досягла піку у своїх іграх з податками Короля Іоанна Безземельного, активна знать примусила підписати «Велику Хартію вольностей», в якій накладалась заборона на введення нових податків без згоди королівства.

Варто зазначити, що Хартія все не вирішила, але навідміну від ісламських країн чи навіть слов’янських відбулось перше потрясіння вертикалі влади. Тобто, Англія показала, що в державі може правити Король, але він повинен слідувати інтересам громадян. Критики, одразу зазначать, що податковий режим після підписання Хартії послабився саме для знаті, а не для всіх. Однак, це був перший крок і еволюційним шляхом права та вольності почали розповсюджуватись і на широкі маси. 

У свою чергу коли в Англії приймали Хартію у Візантії та Київській Русі відбувався зворотній процес. Постійні внутрішні конфлікти та війни призводили до збільшення податкового тягаря і як наслідок колапсу держав. В результаті одні території почали втрачати свою квітучість, а інші навпаки розцвітати.

Зенітом Хартії і основою для побудови потужної британської економіки стала стаття XLI:

«Всі купці повинні мати право вільно та безпечно виїжджати з Англії та в’їжджати в Англію і знаходитись і пересуватись по Англії, як по суші, так і по воді, для того щоб купляти чи продавати без всяких незаконних мит, сплачуючи лише старі і справедливі мита, за виключенням часу військового стану і якщо вони будуть з землі, яка воює проти нас».

Отже, практика, коли купець міг бути обкладений декількома митами та навіть заблокований у своєму пересуванні, була ліквідована. В результаті, купці отримали доступ до значних територій Англії, чим оживили її торгівлю. На додачу, обмеживши Короля Іонна Безземельного та його наступників в праві вводити нові податки, реорганізована Королівська рада стала гарантією адекватної податкової політики. Хоча варто зазначити, що згодом податковий баланс порушувався, але закладена Хартією основа постійно його відновлювала. Рух до свободи було розпочато.

Висновок. Роль податків в історії, як правило не розглядають, вони, в якомусь сенсі, формують у людей неправильне сприйняття економіки, як такої. Історія намагається базуватись на примітивних позиціях, а саме певних особистостях чи якихось знакових подіях. Зокрема, якщо зазирнути у причини тої ж Громадянської війни в США, то чомусь головними називають «питання рабства», повністю ігноруючи той факт, що Північ ввела таку систему мит, що експортоорієнтований Південь платив більше податків, ніж Північ. Однак, куди епічніше розказати про «війну проти рабства», ніж про війну за гроші. Історія середньовіччя аналогічна, вона завжди розказує про постаті та події, ігноруючи причини та економіку…

Джерела:

Примітка: Чарльз Адамс, як головне джерело статті дослідив сотні джерел і його праця найбільш повноцінна в питаннях дослідження ролі податків у становленні цивілізацій. Це книга, яку варто прочитати і залишити в сімейній бібліотеці.

1. Чарльз Адамс. Вплив податків на становлення цивілізації. С. 167-171

2. Чарльз Адамс. Вплив податків на становлення цивілізації. С. 167

3. Аммиан Марцеллин. Римская история, XVII, 3, 2-5. Пер. В. Ю. Кулаковского под ред. Л. Ю. Лукомского

4. Чарльз Адамс. Вплив податків на становлення цивілізації. С. 167

5. Там же. С.183

6. Там же.

7. James A. Robinson, Daron Acemoglu. Why Nations Fail: The Origins of Power, Prosperity, and Poverty. 2013. P. 213

8. Чарльз Адамс. Вплив податків на становлення цивілізації. С. 188

9. Там же. С. 203

10. Там же. С. 185.

Поділитись: