Наперед хочу зазначити, що оцінювати планову економіку СРСР з точки зору неефективності за ринковими стандартами не має сенсу. Бо в економіці, де немає вільного ціноутворення, визначити рівень ВВП чи порівнювати індустрії неможливо.
Про економіку СРСР існує окрема праця: https://konkretyka.net/publikacziyi-ukr/planova-systema-srsr.html
Тому розглядаючи роботу Павела Цвалини «Різниця в зростанні між Естонією та Словенією», я не буду порівнювати ці дві маленькі держави з точки зору економічного бекграунду, коли вони були у складі планових економік. Крім стартових умов з точки зору інтеграції до ринкової економіки.
Примітка: Стаття написана на основі дослідження Павела Цвалини.
Перед тим, як перейти до виділення факторів, що допомогли швидше зростати одный з країн, розглянемо структуру експорту та імпорту цих держав. Цікавий факт, але за часів СРСР тільки 3% продукції Естонії постачалися на зовнішні ринки, зокрема до країн РЕВ (соціалістичний економічний блок у Східній Європі та деяких країн світу).
Експорт Естонії:
Перед нами типова маленька економіка Східної Європи, яка збирає технологічні товари іноземного походження (у 2009 році падіння ВВП склало -14%), продає деревину та інші вироби з дерева, харчові товари і т.п.
Естонія страждає від дефіциту кваліфікованої робочої сили, причому навіть ЦРУ це підкреслює у своїй характеристиці економіки країни: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/en.html
Змінити тенденції по витоку робочої сили Естонії не вдасться, бо умови, що пропонують розвинені країни ЄС більш привабливі. Особливо за такими критеріями, як розмір ринку, технології, рівень зарплати в Естонії вона всього 1.2к євро. Це одна із причин, чому Естонія так захопилася блокчейном, електронним громадянством та візитами до українських ІТ компаній.
Імпорт Естонії:
Варто зазначити, що з 1995 року Естонія існує в умовах, коли її економіка більше купує за кордоном, ніж туди продає (імпортоорієнтована):
Експорт Словенії:
Словенія все ж таки відрізняється рівнем технологічності від Естонії, зокрема наявністю такого підприємства, як виробник побутової техніки Gorenje. Але, з урахуванням загострення конкуренції, продажі зростають повільно (прибутки Gorenje):
Імпорт Словенії:
Особливості стартових умов
Естонська економіка — до 1991 року існувала в рамках планової системи, тобто підприємства та загалом апарат, який відповідав за економічні процеси, не мали повноважень на власну ініціативу. Планова система загалом працювала за принципом чітко прописаних норм, які повинні були виконуватись. Тому, після отримання незалежності, як і в більшості країн колишнього СРСР, в Естонії була нестача кадрів та менеджменту, щоб швидко інтегруватися в ринкову економіку.
Словенська економіка — югославська соціалістична система суттєво відрізнялася від союзної. Зокрема там були автономні підприємства і навіть невеличкі приватні компанії, при цьому в сільському господарстві майже всі землі належали приватним особам. Одним словом, соціалістична модель Словенії була більш вільною, і, відповідно, підготовленою до ринкових умов. Загалом Югославія суттєво відрізнялася від СРСР в масштабах економічних свобод, тому її можливості були більше прилаштовані до ринку.
Чому Естонія зростала швидше, ніж більш інтегрована Словенія?
Павел Цвалина у своєму дослідженні виділяє такі причини швидкого зростання на фоні Словенії:
- низькі податки, на фоні інших країн ЄС можна назвати найнижчими. Хоча Ірландія в цьому плані більш відкрита і привабливіша для великих світових компаній;
- спрощена бюрократія. Як говорить Цвалина: «ефективний державний апарат, отримав особливу відзнаку в іноземних інвесторів».
Також Естонія намагалася використовувати принципи Сінгапуру:
- робоче законодавство більш орієнтовано на інтереси інвестора (у Словенії сильніша роль профспілок).
- умови для максимального комфорту іноземного капіталу.
Естонія досягнула значних на фоні Словенії успіхів в залученні іноземних інвестицій (% іноземних інвестицій до ВВП країни):
Правда тут варто зазначити, що іноземні інвестиції мають іншу сторону у порівнянні з національним капіталом. Зокрема в книзі «Загадки економічного зросту» її автори Leszek Balcerowicz, Andrzej Rzońca, про це писали:
«З фінансуванням інвестицій з іноземних заощаджень пов’язані, як мінімум дві проблеми:
– в довгостроковій перспективі тільки частина з досягнутого за їх рахунок приросту доходів залишаться в країні. Це та частина, яка іде на оплату праці робітників, зайнятих на виробництві.
– іноземні інвестори у випадку негативних подій в країні — швидше виводять свої капітал ніж вітчизняні, збільшуючи дисбаланс в економіці (примітка: це призводить то валютної кризи)».
Тому, під час світових криз економіка сильно підвладна настроям інвесторів (-14% у 2009 році).
Проте, з урахуванням розміру держави та невеликої кількості населення, що менше ніж в Києві або на рівні Харкова, приплив іноземного капіталу дійсно допоміг швидко налагодити роботу економіки в ринковій системі.
Загалом економічна політика Естонії та її ініціативи стосовно залучення іммігрантів, висококваліфіковану робочу силу, а не представників з інших континентів, демонструє, на відміну, від Словенії, один факт. Держава розуміє, що до 2100 року її населення зменшиться з 1 300 тисяч. до 800+ тисяч, якщо не ще більше.
Цікаво, що Естонія у своїй орієнтовній на інвестора політиці і Словенія, яка орієнтується на робітників та має більш закриту структуру економіки, потерпають від демографічної катастрофи, що може не просто зупинити зростання ВВП, але й ліквідувати їх державність.
Висновок. Чим кращі умови для бізнесу створює держава тим швидше вона зростає, навіть якщо її структура економіка слабша за конкурентів.
