Фондовий ринок. Інфраструктура.

Read More

Управління фінансовими організаціями на фінансових ринках є симбіозом комерційних, законодавчих та частково політичних факторів. Фактично, побудова біржової організації – є кропітким та складним процесом, що значно залежить від кадрів та можливості самої економіки. Умовно, при слабкій економіці немає фондового ринку. Емітентам (компаніям) набагато простіше пройти лістинг (розмістити акції) на іноземних майданчиках. Що і роблять українські компанії, коли йдуть на Варшавську фондову біржу.

Загалом біржова тема з точки зору організації завжди впирається в державну присутність. І питання тут не в ефективності, а в тому, що усюди, де є вивіска government будуть царювати принципи етатизму. Зокрема, саме такого типу характеристики впливу держави на інфраструктуру ринку дають експерти Уолер та Фрішман:

«Правительство играло и продолжает играть значительную и общепризнанную роль в предоставлении многих инфраструктурных ресурсов. И несмотря на то, что в связи с волной приватизации, частный сектор и рынки, наряду с совместными промышленно-правительственными предприятиями, начинают играть все более значительную роль в обеспечении многих видов традиционной инфраструктуры, роль правительства в качестве поставщика, координатора, спонсора и/или органа контроля за традиционной инфраструктурой остается неизменной в большинстве мировых сообществ» [1].

Паралелі з інфраструктурою (доріг, мостів і т.п.) не просто так наведені, бо інфраструктура фінансового ринку сприймається державою, як тотожна фізичній. Відповідно, тотальна регуляція стала токсичною «нормою», в якій про мінуси забувають, а про плюси кричать на кожному кроці. Для прикладу, згадаємо SEC (американський регулятор), який провалився у 2007–2008 роках, пропустивши поза увагою махінації на фондовому ринку. Звісно, такі сторінки історії чиновники полюбляють забувати, а от про те, що SEC запобігає класичним схемам Понци на біржі, згадують постійно. Фактично держава навіть в таких делікатних аспектах полюбляє вмикати пропагандистський рупор.

В цій статі ми розглянемо, як виглядає внутрішня інфраструктура біржі та як інвестори можуть приєднатись до торгів цінними паперами.

Інфраструктура фондового ринку

Під інфраструктурою розуміють: біржу, центральний контрагент CCP (важлива організація, що проводить кліринг, тобто розрахунки між учасниками ринку, які уклали угоду на купівлю-продаж цінних паперів), депозитарії CSD, що забезпечують торги, кліринг, розрахунки, а іноді виконують додаткові функції по забезпеченню безпеки біржі.

На перший погляд виглядає все досить складно, але це лише на перший погляд. Тому для початку пройдемося по основним поняттям, які були перелічені вище.

Біржа (в класичному вузькому розумінні) — це організація, що управляє торговою системою і тим самим забезпечує роботу ринку. Головним функціями торгової системи є розповсюдження інформації про актуальну ціну цінних паперів та виконання заявок на їх купівлю-продаж. Інструментом, що оформлює заявку, є біржовий термінал (або просто програма, яка може бути навіть на смартфоні), який надається авторизованими біржею брокерами. А угодою заявка стає, коли здійснюється купівля або продаж цінного паперу.

Учасники ринку — це фізичні та юридичні особи, які мають доступ до торгової системи (як правило через термінал) біржі.
Центральний контрагент або CCP — це юридична особа, яка стоїть між контрагентами по угоді (учасниками ринку) і стає продавцем для кожного продавця та покупцем для кожного покупця. Тобто, коли одна зі сторін хоче укласти угоду, центральний контрагент виконує миттєві розрахунки між сторонами (це називають функцією клірингу або безготівковим розрахунком).

Саме на CCP покладена важлива функція – здійснювати розрахунки між сторонами, бо раніше, до їх появи, учасники ринку робили це на двосторонній основі, що мало ряд недоліків з точки зору безпеки.
З точки зору видів ССР, то Рубен Лі визначив їх такими:

Основное различие между клирингом с участием центральных контрагентов, работающих на рынке ценных бумаг и на рынке ПФИ (ПФІ це дериватив), состоит в том, что гарантия центрального контрагента на рынке ценных бумаг действует, как правило, не более нескольких дней. То есть в течение периода, когда может произойти неисполнение расчетов по ценным бумагам. В то время как гарантия центрального контрагента по сделкам с ПФИ может иметь срок действия продолжительностью до нескольких лет, до тех пор, пока соответствующие контракты не будут ликвидированы, исполнены или не наступит срок исполнения соответствующих контрактов. Соответственно центральные контрагенты, работающие на рынке ПФИ, имеют, как правило, более сложную систему управления рисками, маржирования и управления обеспечением по сравнению с центральными контрагентами на рынке ценных бумаг [2].

Загалом, нам немає сенсу детальніше зупинятись на відмінностях ринку деривативів від цінних паперів, бо це питання вже стосується інструментів фондового ринку, а ми обговорюємо складність його інфраструктури. Нам треба розуміти, що центральний контрагент є складною системою, що відповідає за розрахунки між учасниками ринку.

Наступною частиною інфраструктури є центральний депозитарій — це установа, яка умовно зберігає ім’я власника цінних паперів. При купівлі чи продажі, установа в автоматичному режимі змінює ім’я на нового власника. Звісно під тиском часу процеси вдосконалюють і спрощують, але депозитарій все ще є своєрідним реєстром, де вказаний власник паперів.

Якщо підсумувати це візуально, то загальна інфраструктура виглядає так:

Тобто, коли заявка на купівлю потрапляє на біржу, вона акумулює її. І тут вступає в процес центральний контрагент, який її виконує, провівши розрахунок та фіксацію ціни. Після придбання акції, у депозитарій вноситься ім’я власника (при купівлі через брокера і т.п. процедура трішки інша, але формально вона не впливає на місце депозитарія в системі).

Брокери

З кіно ми знаємо, що брокером раніше були фізичні особи з відповідною ліцензією, до яких дзвонили клієнти, і ті за дорученням здійснювали операції на біржі.

Алан Делон у фільмі «Затемнення» 1962 рік.

Але після появи інтернету система змінилась, і тепер людину фактично замінив електронний термінал, який виглядає так:

Саме з нього клієнти потрапляють на біржу та здійснюють свої операції. Я не буду зупинятися на описі функцій терміналу, а саме що таке стакан, що таке технічний та фундаментальний аналіз, лише зазначу, що торгівля на біржі в спекулятивних цілях, згідно зі статистикою, є дуже ризикованою справою:

– 75% day трейдерів (спекулянтів) покидають ринок через втрату депозиту протягом 2 років (варто зазначити, що на кожному ринку своя статистика, але всі згідні з тим, що 90% так чи інакше втрачають гроші) [3].
– 24% професійних учасників та фондів успішні на фондовому ринку за останні 10 років (варто зазначити, що зараз є 10-літня епоха зростаючого ринку, тому фонди підчистили свою статистику за 2008–2009 рік)[4].

Спекулятивна торгівля — це стратегія, при якій Ви купуєте та продаєте акції з метою заробити на курсі, а не отримати дивіденди (дохід, що розподіляє компанія тримачам своїх акцій). До речі, саме такого плану стратегію і називають вбивцею ідеї фондової біржі, так як з кожним десятиліттям середній час перебування 1 акції в руках інвестора падає шаленими темпами. Фактично це сигнал, що біржа стала царством спекулянтів, а не інвесторів (це не добре і не однозначно погано).

Але повернімося до брокерів. Вони фактично є першими, з ким знайомляться інвестори, коли намагаються потрапити на фондову біржу. Зазначу, що брокери можуть бути декількох поширених видів:

  • банк, у якому Ви маєте рахунок, може надавати послуги доступу до біржової торгівлі;
  • брокер, як окрема юридична особа, наприклад компанія Interactive brokers, може відкрити Вам рахунок для торгівлі чи спекуляції.

Брокери в країнах ЕС та США підпадають під жорстку регуляцію, що вимагає від них прозорої роботи. В цьому аспекті є певний позитивний вплив регуляції, а саме неможливість махінації з боку брокерів. Наприклад, невиконання заявок клієнта на операції з цінними паперами і тому подібне. Однак, варто зазначати, що сам процес відкриття рахунку занадто бюрократизований, забирає багато часу та грошей (комісії при торгівлі та ін.). Але час йде і все змінюється. З появою блокчейну питання про логіку існування брокерів стає відкритим.

Сьогодні криптовалютні біржі не використовують зайвих посередників, а значить — економлять гроші на комісії своїм клієнтам. Для прикладу ми візьмемо українську блокчейн біржу, KUNA (це не реклама, бо я писав про них раніше на каналі):

В цій системі біржа виконує функції торгової площадки та брокера, надаючи усі стандартні та звичні інструменти для роботи. Головною перевагою є відсутність бюрократії. Однак біржа керується правилами AML (протидія відмиванню грошей), тому назвати її анонімною неможливо. Тим не менш, саме блокчейн біржі, на кшталт української KUNA чи більш відомих Binance, є прикладом, як повинна мінятись біржова інфраструктура.

Джерела:

1. Рубен Ли. Работа мировых рынков: Управление финансовой инфраструктурой.
2. Рубен Ли. Работа мировых рынков: Управление финансовой инфраструктурой.
3. Barber, Lee, Odean (2010): Do Day Traders Rationally Learn About Their Ability?
4. Maxime Rieman (2013) Only 24% of Active Mutual Fund Managers Outperform the Market Index

Share: