Безумовний базовий дохід та від’ємний податок на доходи

Read More

В цій статті спробуємо розібратися, що таке universal basic income, або безумовний базовий дохід (далі – ББД) та negative income tax, тобто від’ємний податок на доходи (далі – ВПД). Подивимось, що з них може допомогти вразливим верствам населення.

Проте, перед тим як почати, поглянемо загалом на соціальну систему та роль бюрократії в ній – це допоможе нам зрозуміти проблематику чинного соціального забезпечення.

Логіка та проблематика соціального забезпечення.

Соціальні програми ставлять собі за мету допомогти вирівняти дисбаланси. Умовно, є заможні або забезпечені верстви населення (перша група), а є менш заможні (друга група). В результаті у цих двох груп різні можливості в отриманні базових потреб (медицина, освіта, харчування тощо). 

Нерівність в доходах і, як наслідок, можливостях створює напруженість в суспільстві, підсилюючи популярність лівих партій та ідей. Якщо подивитись трішки глибше, то соціалка частково виникала на загрозу «червоної чуми».

Нагадаю, що червоні (ліві) здебільшого пропонують «перерозподілити», а по суті – забрати у багатих (до цього класу, як правило, відносять всіх, хто не бідує) і роздати бідним. Зовсім не звертаючи увагу, що це є свого роду дискримінацією людей за доходом. Ліві зазвичай ігнорують факт, що багаті платять все одно більше за всіх, бо податок є не фіксованою сумою, а відсотком від суми (чим більше дохід, тим більші відрахування).

Проте, уряди не хочуть заглиблюватись в деталі, хто дійсно сплачує в абсолютних цифрах більше, і під популістичним гаслом «допомоги» вмикають соціальні програми. При чому часто сама соціалка стає важелем впливу на електорат, а не інструментом їх підтримки.

Зазначу, що, як показують емпіричні дослідження, соціальна допомога не є чимось поганим. Навпаки, вона підтримує споживання, що благодатно діє на економіку в цілому, особливо в часи економічної кризи. 

Але питання ефективності тих чи інших соціальних програм вагоме. Відповідно, в академічній науці постійно проводять дослідження, які намагаються визначити, яка допомога буде кращою або ж золотою серединою.

Чому соціальна підтримка важлива? Виплати по безробіттю.

Ми не будемо детально зупинятись на дослідженнях ефективності усіх соціальних програм, бо їх складність та вплив завжди відрізняється. Тому, хочеться лише показати дві сторони однієї медалі, а саме виплат по безробіттю:

  • Сама соціальна програма по безробіттю надзвичайно важлива, бо напряму впливає на здатність людей споживати у разі втрати роботи. Зокрема, в дослідженнях, які вказані нижче, економісти розглядають моделі , як люди споживають в умовах, коли отримують водночас одноразову виплату від роботодавця (при звільненні, або так звана Severance Pay) та допомогу від держави (Unemployment Insurance), або лише одну з них. Також, в дослідженнях розглядаються різні програми та їхній вплив. В роботах економістів наводяться різні оцінки, але загальний висновок можна зробити один: без програм підтримки споживання людей значно просідає, а їх заощадження так само швидко витрачаються. Це, зі свого боку, впливає на психологічні фактори тощо, підвищуючи нестабільність в суспільстві (соціальні демонстрації, заворушення і таке інше).

Дослідження:

1. Gruber Jonathan (1994). The Consumption Smoothing Benefits of Unemployment Insurance.  

2. Gerard François, Naritomi Joana (2019). Job displacement Insurance and (The lack of) Consumption-smoothing. 

  • Держава, навіть даючи пряник у вигляді виплат через безробіття, часто створює більше проблем та головного болю людям, які втратили роботу. Відповідно, якщо звернутися до психологічних факторів, то бюрократизація виплат створює справжній стрес, підриваючи довіру до державних органів. На додачу, існують проблеми адміністрування безробіття та ефективності соціальної допомоги, про що нам розказує дослідження нижче, яке ми розглянемо трішки детальніше.

1. Гильтман М., Обухович Н., Токарева О. (2017). Влияние государственного регулирования рынка труда на регистрируемую безработицу.

Примітка: Робота саме російських дослідників потрапила в поле зору, через схожість умов з українськими (тіньове безробіття, неефективність допомоги тощо) та оскільки отримала відзнаку Вищої Школи Економіки, яка на суб’єктивний погляд Конкретики є кращою у Східній Європі (саме у ВШЕ працюють/викладали Гурієв, Капілюшніков та інші).

Додаткова примітка: На жаль, сама ВШЕ знаходиться під контролем уряду РФ, тому рекомендую звертати увагу тільки на неполітизовані дослідження.

Практика РФ в цьому контексті особливо цікава, бо майже в усіх країнах посткомуністичної епохи через ряд бюрократичних проблем виникають складнощі з соціальною допомогою. Тут питання навіть не у розмірі виплат (хоча це теж важливо), а у банальному визначенні скільки людей безробітні:

З початку 1990-х по теперішній час число зареєстрованих безробітних в РФ було в середньому в 4, а іноді й до 7 разів менше, ніж число безробітних, визнаних такими за методологією Міжнародної організації праці (загальне безробіття) [1].

Аналогічна історія є і в Україні, зокрема на презентації дослідження ринку праці голова Центру економічної стратегії Дар’я Михайлишин, заявила: 

«Коли ми говоримо про безробіття, важливо говорити та виділяти також приховане безробіття… Це приблизно 3 млн осіб, або 17% від робочої сили. Це досить багато, це навіть більше, ніж тих людей, які втратили роботу офіційно» [2].

Варто зазначити, що з прихованим безробіттям стикаються не лише у Східній Європі, але й в розвинених країнах, проте, масштаби з нами порівнювати не доводиться. Відповідно, пошук універсальних способів підтримки безробіття є надзвичайно важливим.

У своєму дослідженні економісти виділяють такі проблеми (які є аналогічними для України):

  • для більшої частини безробітних державне регулювання ринку праці має формальний характер і ніяк не сприяє їх якнайшвидшому та ефективному працевлаштуванню.

Важливо: Оскільки, через неефективну регуляторну політику, багато робочої сили працює в тіні, визначити точну кількість безробітних неможливо. А це означає, що, як би сильно держава не намагалася проводити якусь перекваліфікацію наявної безробітної робочої сили, це не дасть результату, бо не всі безробітні будуть залучені до цього процесу;

  • низький розмір допомоги по безробіттю та складність процедури реєстрації в статусі безробітного в центрах зайнятості для його отримання. Централізоване встановлення допомоги по безробіттю призводить до того, що їх реальне значення для різних суб’єктів РФ відчувається неоднаково, навіть з урахуванням застосування районних коефіцієнтів

Якщо підбити короткий підсумок, то ми маємо декілька важливих факторів. Перше, підтримка по безробіттю з урахуванням багатьох емпіричних досліджень позитивно впливає на споживання людей. Друге, бюрократичні процедури та зарегульованість обмежують доступ до грошових виплат, програм перекваліфікації тощо. З другим висновком ми познайомимось більш детально в наступному розділі.

Роль бюрократії

Бюрократія відіграє ключову роль у формуванні соціальних програм; часто їх використовують для просування своєї політичної сили та концентрації прихильників. Відповідно, в погоні за виборцем деякі партії так багато обіцяють, що після приходу до влади та впровадження своєї програми вони просто перевантажують бюджет, приносячи в жертву економічне зростання. 

Про роль держави в економіці та падіння економічного зростання є цікава стаття: https://konkretyka.net/articles-ukr/krytyka-derzhavnyh-vytrat-abo-dyka-neefektyvnist.html

Щоб зрозуміти, як реагує бюрократія, коли хтось зазіхає на її владу, ми розглянемо фінський досвід. Зазначу, що Фінляндію вважають однією з найефективніших бюрократій, проте навіть там вона часто піклується про свої інтереси більше, ніж про народні.

Історія починається з того, що у Фінляндії вирішили провести експеримент, щодо впровадження ідеї ББД (безумовний базовий дохід). ББД – це по суті фіксована соціальна виплата кожного місяця/тижня всім громадянам без виключення. При цьому, у разі виплат ББД всі інші виплати скасовуються. Розмір ББД, за задумом, встановлюється на рівні мінімального, щоб у людини вистачало грошей лише на базові потреби.

Відповідно, у разі успішного завершення експерименту, ББД мав виплачуватись громадянам і, як наслідок, ліквідував би бюрократичну монополію на соціальні виплати. Таким чином, ряд чиновників втратили б роботу, а деякі політичні партії – важелі впливу на ті чи інші групи населення. 

У експерименті брали участь лише безробітні і, незалежно від того, знайдуть вони роботу чи ні, виплати все одно продовжувались. Ідея впровадження ББД була в тому, щоб замінити соціальні програми, які були під опікою бюрократії, на більш прогресивний спосіб соціальних виплат. 

Формально така форма виплат як ББД повинна додати деякої стабільності та впевненості громадянам та спростити державний апарат. Ідеальна соціалістична ідея в умовно соціалістичній Фінляндії. Однак, все пішло зовсім за іншим, скоріше більш стандартним сценарієм, коли хтось зазіхає на повноваження бюрократії та політичні очки.

За перші вісімнадцять місяців свого правління Центристська партія Фінляндії втратила популярність, а її рейтинг впав в опитуваннях, тому вона звернулася до експерименту з базовим доходом як до можливості здобути політичну перемогу. Однак (…) протидія ключових бюрократичних лідерів зробила навіть цей невеликий експеримент досить важким [3].

З цього твердження можна зробити висновок, що Центристська партія почала розігрувати спектакль з виборцем, тому і пішла на підтримку експерименту ББД. Зі свого боку, інші бюрократи, в залежності  від партійної приналежності, критикували цю ідею або навіть заважали впроваджувати програму. Зокрема, Jimmy Odonnell посилаючись на Heikki Hiilamo, зазначав, що опір серед державних службовців був суттєвим. На додачу, у своїй статті він також звертав увагу, що міністр фінансів та апарат соціального захисту навмисно вставляли палки в колеса, щоб зіпсувати умови проведення експерименту.

Особливе єднання з бюрократією продемонстрували головні захисники трудового народу, а точніше профспілки, бо саме вони мають монополію на контроль за соціальними виплатами:

Ці пільги збираються і управляються профспілками та асоціаціями роботодавців (прим.: мова йде про розподіл соціальних виплат), і, оскільки профспілки представляють майже сім з десяти фінських робітників, (…) вони мають, мабуть, найвпливовіший голос у фінській політиці [4].

Простими словами у Фінляндії ми побачили традиційний опір бюрократії, коли хтось зазіхає на її владу, причому все відбулося за тим самим принципом, що описував Чарльз Адамс у своїй роботі про податки та бюрократію. Ані римські, ні грецькі, ні тим паче сучасні бюрократи не хотіли і не хотітимуть віддавати владу, так само як і Ви не хотіли б позбавляти себе роботи. Відповідно, експеримент з ББД у Фінляндії зазнав краху.

Проте, варто зазначити, що той самий Heikki Hiilamo у своїй статті зазначав, що ББД не вплинув на збільшення робочих днів чи досягнення більшого доходу (що частково було використано противниками ідеї ББД):

В цьому відношенні результати були невтішними. У одержувачів основного доходу не було більше робочих днів або більш високого доходу, ніж в осіб контрольної групи. Попри те, що в одержувачів базового доходу були вочевидь кращі стимули до роботи, статистично значущих відмінностей між групами не було. Результати показують, що серед молоді та тривало безробітних були інші перешкоди для роботи, зокрема застарілі навички і проблеми зі здоров’ям [5].

Продовжуємо:

Для тих, хто стверджує, що базовий дохід спонукає людей з нижчих шарів суспільства шукати самостійності, попередні результати фінського експерименту є ляпасом [6].

*Примітка: В статті Heikki Hiilamo були також і позитивні сторони ББД. Зокрема, відзначали підвищення тяги до освіти та психологічної стійкості.

Якщо робити висновки, то ми бачимо, що бюрократія завжди буде намагатись контролювати бюджетні потоки. Зазначу, що для бюрократа в усі часи було важливо не стільки проводити ефективні рішення, як забезпечувати свою значущість при владі. З іншої сторони, ББД не є якимось універсальним інструментом, який розв’язує проблеми, проте він зазіхає на повноваження бюрократів.

Безумовний базовий дохід

Після того, як Ви ознайомились з проблематикою соціальних виплат, роллю бюрократії та важливістю підтримки у випадку втрати роботи, можемо перейти до самого ББД та що саме він пропонує.

Два основні принципи ББД:

  • кожен громадянин (включно із дітьми) отримує фіксовану щомісячну виплату, яка вважається достатньою для життя, але водночас невеликою, щоб не позбавляти стимулів до роботи.

Примітка: Є також ідеї, щоб прив’язати суму виплат до віку отримувача або інших факторів.

  • виплати ББД ліквідовують всі інші соціальні виплати, а разом з ними і бюрократію, яка їх розподіляє. Таким чином, зникає можливість зловживань та перетягування канату з бюджетами. 

Ліквідація бюрократії навколо бюджету економить не просто ресурси цього бюджету, але й прибирає постійні маніпуляції навколо виплат. Джерелом виплат є державний бюджет, відповідно, відпадають усі маніпуляції навколо державного пенсійного фонду та невеликі подачки перед виборами окремим групам населення. Бо, у разі виплати всім ББД, навіть невелике його зростання буде коштувати значних грошей.

Два важливих ефекти, які дає ББД для населення:

1. Скорочення безробіття (зростання зарплат). Зокрема на цей ефект звертають увагу в одному з досліджень про ББД [7]. Економісти зазначають, що у разі введення ББД частина робітників почне працювати менше, тобто може відбутись зменшення робочого дня. Як наслідок, це провокує зростання попиту на робочу силу:

UBI може впливати на формування нової моделі зайнятості, при якій вона поширюється на більшу кількість працівників з меншим, але більш продуктивним середнім часом зайнятості, вищою продуктивністю праці [економісти посилаються на звіт від 2018 року від The World Economic Forum].

2. Психологічні фактори. Економісти посилаються на дослідження Skidelsky R та Skidelsky E (також про цей фактор розповідає багато інших досліджень):

Експерименти із введенням UBI свідчать, що у громадян зростає почуття власної гідності, обумовлене меншою залежністю вибору, в т.ч. від роботодавця і інших життєвих обставин [8].

Що не так з ББД:

1. Головне питання це ціна. Розглянемо на прикладі гіпотетичного встановлення ББД в Україні. Припустімо, 150 доларів для 38 млн населення, тобто 68 млрд дол., або 1.9 трлн грн, при нашому бюджеті 1.2 трлн. +200 млрд у пенсійний фонд. Остаточні суми неправдоподібні.

2. Зростання тиску на роботодавців через зростання зарплат, а найголовніше податків. За такої системи зниження податкового тягаря неможливе, що не залишає місця для експортних індустрій, які за схемою «викопав, виростив = продав» (тобто сировина, металургія тощо) не лишатимуть стимулів працювати в Україні.

3. Ризики падіння стимулів до роботи, хоча за деякими емпіричними дослідженнями, які проводили тести ББД, у багатьох груп зростала тяга до знань. Таким чином, формально, люди можуть почати активніше вкладати гроші з ББД в освіту, але однозначно сказати як саме це спрацює для ринку праці важко.

Звісно, що позитивних наслідків від ББД багато, але негативні, особливо в контексті України, переважають. Бо жити в самій державі з ББД чи без нього невигідно, особливо для секторів, які працюють на експорт. Бо для реалізації ББД треба залишити той самий рівень податкового тягаря і навіть його розширити (ліквідації оптимізації податків через ФОП), на фоні чого у бізнесу виникає питання: “Який сенс платити європейські податки, якщо сама країна на рівні Африки?”. Це, своєю чергою, просто простимулює і без того велику міграцію стартапів та компаній. 

Альтернатива ББД. Від’ємний податок, або Мілтон Фрідман.

Від’ємний податок, який просував Мілтон Фрідман базується на відмінному від ББД механізмі:

1. Вводиться рівень базового доходу (умовно, мінімальна ЗП), з якої не сплачується податків взагалі. Тобто, якщо зараз люди, які мають ставку в 5000 грн (як рівень базового доходу), сплачують 19.5% ПДФО, то в умовах негативного податку, вони його виплачувати не будуть.

2. Якщо людина отримує ЗП, меншу за 5000, вона буде отримувати від держави доплати і буде звільнена від сплати податків. 

Сам принцип був описаний Мілтоном Фрідманом в книзі «Свобода обирати»:

В 1978 году сумма налоговых скидок для семьи из четырех человек, все члены которой были не старше 65 лет, достигала 7200 долларов. Предположим, что действовал отрицательный подоходный налог со ставкой субсидии в 50 % за неиспользованные скидки. В этом случае семья из четырех человек, не имеющая доходов, имеет право на субсидию в 3600 долларов. Если члены семьи найдут работу и станут получать доход, величина субсидий уменьшится, а совокупный доход семьи, состоящий из субсидии плюс заработки, увеличится. Если заработки составят 1000 долларов, субсидии уменьшатся до 3100 долларов, а совокупный доход возрастет до 4100 долларов. По сути дела, часть заработка пойдет на компенсацию уменьшения субсидии, а часть — на повышение дохода семьи. Когда заработки семьи достигнут 7200 долларов, субсидия упадет до нуля. Это будет точкой самоокупаемости, при которой семья не будет ни получать субсидии, ни платить налоги. Если заработки будут расти дальше, семья начнет платить налоги [9].

Тобто, таким чином відбувається часткова компенсація для людей, які мають нижчі доходи за встановлений рівень бідності. При цьому, у разі зростання доходів від трудової діяльності, сума компенсації виступає бонусом і збільшує дохід. 

Більш детально це зображено на спробі змоделювати роботу від’ємного податку в РФ:

Як ми бачимо, на кожному рівні отриманого доходу дотація зменшується і по досягненню певного рівня доходу вже громадянин починає сплачувати податки.

Головний аргумент на користь цієї системи в тому, що вона мінімум у два рази менш витратна, ніж ББД. Відповідно, залишається маневр, щоб зменшити податковий тягар на бізнес і простимулювати власний попит.

Проблематика:

1. Необхідно мати безготівкову систему, щоб запобігати зловживанням. Інакше, через тіньовий сектор економіки частина людей буде отримувати дохід і при цьому заявляти, що його немає (як, наприклад, зараз, багато хто паразитує на соц. програмах).

2. Значні фінансові ресурси: хоч цей підхід є менш витратним, ніж ББД, він потребує значного перегляду всієї соціальної системи. 

Висновок: В статті не розглянуті ідеї часткового базового доходу та загалом впровадження перехідних моделей, бо головна проблема, яку бачить Конкретика, це високий податковий тягар для платників податків. Тож, можна сказати, що ані ББД, ні ВПД (від’ємний податок на доходи) не є простим рішенням, особливо, коли привабливість України, як держави для життя дуже низька.

Можна однозначно сказати, що експерименти з ББД продовжаться на Заході і, можливо, у найближчі десять років одна з держав ЄС реалізує цю систему. Проте, варто завжди пам’ятати, що багата країна має більше шансів на встановлення подібних соціальних програм, бідна ж держава ніколи собі дозволити цього не зможе.

Соціальне забезпечення є важливою віхою для підтримки стабільності системи, але слова римського імператора Тіберія про податкову базу тепер  актуальні, як ніколи: «Хороший пастух стриже овець, але не здирає з них шкури» [10]. Отже, якщо ліві активісти хочуть просто витрусити максимальний податок з більш заможних верств населення, то потік міграції тільки збільшиться. Нагадаю, який сенс платити європейські податки в бідній країні…

Посилання:

1. Гильтман, Обухович, Токарева (2017). Влияние государственного регулирования рынка труда на регистрируемую безработицу.

2. https://www.unian.ua/society/bezrobittya-v-ukrajini-kilkist-prihovanih-bezrobitnih-v-ukrajini-perevishchuye-3-milyoni-lyudey-doslidzhennya-novini-ukrajini-11091905.html

3. Jimmy Odonnell. Why basic income failed in Finland.

4. Там же.

5. Heikki Hiilamo. Dis­ap­point­ing res­ults from the Finnish ba­sic in­come ex­per­i­ment.

6. Там же.

7. Бобков. Долгушин. Одинцова (2019). Безусловный базовый доход: размышления о возможном влиянии на повышение уровня и качества жизни и устойчивости общества/

8. Там же.

9. Милтон Фридман. Свобода выбирать. С. 37 [електронна версія].

10. Светонии. Тиберий, 32, 2. Пер. М.Л. Гаспарова.

Додаткові джерела:

1. Jonathan Gruber (1994). The Consumption Smoothing Benefits of Unemployment Insurance.  

2. François Gerard, Joana Naritomi (2019). Job displacement Insurance and (The lack of) Consumption-smoothing. 

Поділитись: