BEPS – страшний інструмент в руках фіскалів проти бізнесу.

Read More

Щоб зрозуміти усю суть BEPS, достатньо прочитати уривок у комюніке G20, що було опубліковано у 2013 році:

Прибыль должна облагаться налогом там, где осуществляются функции, стимулирующие прибыль, и где создается стоимость. В целях минимизации размывания налогооблагаемой базы и перемещения прибыли, мы призываем страны-члены изучить, в какой степени их внутреннее законодательство способствует BEPS. И обеспечить, чтобы международные и внутренние правила налогообложения не позволяли и не поощряли многонациональным корпорациям сокращать общую сумму уплаченных налогов посредством искусственного перемещения прибыли в юрисдикции с низкими налогами [1].

Тобто головна ціль цієї системи — протидіяти ухиленню від сплати податків з боку великих міжнародних компаній. До таких у нас відносяться великі ІТ компанії.

Яким чином може відбуватися ухилення від сплати податків? Якщо взяти за приклад деякі кейси, що відомі в українському інтернеті, то першим спадає на думку історія зі Швеції. Там одна з ІТ компаній, а саме NetEnt (має представництво в Києві), залишила персонал у Швеції, який розробляв продукт, а усі права по його реалізації, тобто  прибутки компанія акумулювала в низькоподатковій юрисдикції. В результаті, це помітили в податковій і дорахували податок на прибуток цій компанії.

Найпростішим способом уникнути оподаткування прибутку від створеного продукту, є найм персоналу в одній з країн третього світу, який буде розробляти продукт і отримувати зарплату. А прибутки від продажу продукту компанія буде отримувати в іншій юрисдикції з низькими податками (наприклад, Мальта, Кіпр, Люксембург і т.п.).

Який інструмент допоможе податківцям виявляти такі схеми. Звісно, щоб спростити собі завдання, бюрократія поклала на компанії нові вимоги по звітності. Простими словами, система продовжує ускладнювати і без того важку звітність.

Вводиться трирівнева звітність:

  • основного файлу (Master file, в якому коротко описується діяльність групи);
  • локального файлу (Local file, що являє собою опис укладених угод з обґрунтуванням ціни відповідно до принципу «витягнутої руки»);
  • звіту в розрізі країн (country-by-country reporting — таблиця, в якій щодо кожної компанії групи вказуються важливі фінансові та нефінансові показники, а також описуються основні виконувані функції).

А тепер трішки більше подробиць від аудиторської компанії EY Ukraine (входить до big4), що у своєму журналі Tax & Law у 2018 році більш детально описала особливості цієї звітності [2]. Наводжу пояснення тільки по двом видам (Local file має чітку логіку, тому немає сенсу шукати розширений коментар):

  • Майстер-файл повинен містити інформацію про організаційну структуру групи, опис її господарської діяльності, включно з описом ланцюга постачання та створення доданої вартості п’яти найбільших за показником доходу операцій з постачання товарів (робіт, послуг). Окрім цього, він має містити опис інших операцій, частка яких складає більше 5% доходів групи; короткий функціональний аналіз діяльності учасників групи, котрі мають найбільший вплив на її фінансові показники; опис операцій з нематеріальними активами, фінансових операцій, а також іншу інформацію, передбачену законопроектом. Отримання такого значного обсягу інформації дозволить податковим органам набагато краще орієнтуватися в особливостях діяльності групи і, завдяки цьому, проводити якіснішу перевірку відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки».
  • Завданням звіту в розрізі країн є надання податковим органам у більш структурованому та стислому вигляді інформації про розміри міжнародної групи, обсяги внутрішніх операцій, кількість співробітників у розрізі компаній та юрисдикцій, функціональний профіль компаній. Подавати звіт у розрізі країн будуть групи, дохід яких перевищує 750 мільйонів євро за звітний рік. Водночас законопроект (примітка: мова йде ще про законопроект 2018 року, але суті то не міняє) встановлює низку критеріїв, що знижують цей поріг до 50 мільйонів євро на рік для українських бізнес-груп. Такими будуть визнаватися групи компаній, які ведуть бізнес переважно в Україні, або корпоративні права яких належать резидентам України більше, ніж на 50%. Інформація, отримана з такого звіту, допоможе податковим органам виявляти випадки, коли група штучно створює «центр прибутків» у низько-податковій юрисдикції з мінімальною фізичною присутністю (мінімальною кількістю співробітників та/чи активів). Українські податкові органи матимуть можливість подати запит та отримати звіт у податкових органах такої юрисдикції після того, як Україна підключиться до відповідної системи міжнародного обміну податковою інформацією. Водночас, в окремих випадках податкові органи України зможуть вимагати звіт у розрізі країн і безпосередньо в українського платника податків.

Мінімальні суми, з яких стартує трирівнева звітність, є в самих кроках BEPS:

Отчетность CbC распространяется на группы MNE с годовой консолидированной выручкой группы в размере 750 миллионов евро или более (или почти в эквиваленте в местной валюте) в непосредственно предшествующий финансовый год. [3]

*Примітка: В останніх перемовинах між країнами учасниками поріг понизили до 50 млн.

Які зловживання та навантаження на бізнес? Найголовніша проблема — це, звісно, оформлення звітності. Хоча великі компанії і користуються послугами висококваліфікованого персоналу, але це все вимагає додаткових витрат. Тому будь-яка подібна нова обов’язкова форма звітності призводить до збільшення витрат.

Для прикладу зазначу, що нормативні витрати в США за останні роки космічно зросли:

Невеликі фірми зі штатом менш як 50 осіб несуть нормативні витрати (11 724 дол. США на людину в рік). Для середніх фірм вартість на одного співробітника становить 10 664 дол. США і 9 083 дол. США для великих фірм.[4]

На фоні цього, ми вже можемо звернути увагу, що звітність загалом по всьому світу створює зайвий тиск на бізнес і ефективність цієї звітності під великим питанням.

Також рекомендую ознайомитись ще з такою темою:

https://konkretyka.net/administruvannya-podatkiv-potrebuye-zmin-mvf/

Щодо можливих зловживань. Мова буде йти більше про ІТ компанії, бо олігархат недоторканний, а більше великих міжнародних компаній у нас і немає:

  • при перевірках ІТ компаній, що займаються аутсорсом (мова йде про великі аутсорсингові компанії, на кшталт Luxoft, EPAM, Globallogic і т.п.), бюрократи, маючи доступ до їх звітності, можуть використовувати опитування персоналу для виявлення зловживань. Зокрема, мова може йти про те, чи займається офіс в Україні створенням продукту або рутиною. Якщо податківцям буде здаватись, що ІТ контора розробляє продукт, то чекайте донарахування податків (схему з ФОП для ІТ скоро закриють).
  • перевірки можуть стати регулярними, відповідно тиск на бізнес посилиться і він може списати з радарів перспективних ринків праці Україну (тобто великим ІТ компаніям реально буде простіше в Індії).
  • однак при цьому у бюрократів є можливість навіть з BEPS не тероризувати компанії, просто отримуючи звітність та підтримуючи вимоги від міжнародних партнерів по функціонуванню цієї системи. В такому випадку негативних наслідків не буде, але це на жаль казковий варіант для українських бюрократів.

На додачу, от що зазначає сама ДФС з приводу права переоцінки зовнішньоекономічних договорів групи компаній (тобто, якщо центральний офіс в Парижі, а частина виконавців у Києві) та з третіми сторонами:

Действие 9. Распределение прибыли в зависимости от принятых сторонами соглашения рисков. Условия договоров не всегда соответствуют фактическим рискам и действиям, которые осуществляются сторонами соглашения и которые необходимо учитывать при анализе ТЦ (трансфертное ценообразование). Кроме того, в целях ТЦ налоговые органы имеют право игнорировать соглашения (действия) при наличии обстоятельств, свидетельствующих о коммерческой иррациональности (commercial irrationality apply).

Например, если лицо, выполняющее функцию внутригруппового финансирования, не контролирует финансовый риск (то есть cash-boxes companies), то его вознаграждение не может превышать безрисковую ставку прибыльности.[5]

Фактично в своїй статті ДФС зазначала ще у 2015 році, що вони отримають право оцінювати раціональність зовнішніх угод. Нагадаю, що це право надали ДФС згідно закону від слуг 1210:

Включається горезвісний «людський фактор» — податкова зможе при перевірках за власним розсудом інтерпретувати госп. діяльність підприємств і конкретних госп. операцій, та інспектор буде ОСОБИСТО вирішувати чи обґрунтовані економічно ваші операції, і чи враховувати їх. І сильно автори закону впевнені в кваліфікації таких аудиторів? Можемо тільки уявити тепер, як зросте для бізнесу вартість перевірок.[6]

Висновок. BEPS нівелює гнучкість корпоративних фінансів у великих компаніях. Тепер буде набагато складніше пояснювати фіскалам (якщо вони взагалі захочуть слухати), чи дійсно Ваш офіс в Україні займається «рутиною». Таким чином система створить додатковий тиск вже на великі ІТ компанії, які через це можуть втратити інтерес до розширення своїх офісів в Україні (бо який сенс платити тут такі саме податки, як і в ЄС).

BEPS – це рішучий крок до введення тотального регулювання у світі. Також це основа для соціалістичного світу перейти до наступного етапу реформи, а сааме до ліквідації податкового суверенітету країн.

Джерела:

1. Saint-Petersburg Declaration G20. 2013. P. 15

2. EY Ukraine. Tax & Law. P. 7–8.

3. BEPS Action 13 on Country-by- Country Reporting. P.11

4. Nicole and Mark Crain. The Cost of Federal Regulation to the U.S. Economy, Manufacturing and Small Business

5. http://www.visnuk.com.ua/ru/pubs/id/9143

6. https://www.buh24.com.ua/zakonoproekt-№1210-dobro-chi-zlo/

Поділитись: